Як що раннє середньовічча мало за еталон озброєного воїна, то з прийняттям християнства утверджується нове розуміння суті людського буття.

Етика християнства вказувала на внутрішні суперечності людської природи і еталоном суспільства стає аскет з еталоном торжества духу над тілом. Введення християнства викликало запровадження церковного співу. Богослуговий спів супроводжує богослужіння і затверджується Уставом. Історію богослугового співу, ділять на дві епохи.

1. Одноголосся (монодія) від початку християнської церкви до ХVII ст.
2. Багатоголосий спів (від ХVII ст. і до сьогодні).

В епоху одноголосся найдавнішими видами співу були, кондакарний і стовповий, що базувалися на без лінійній нотації. В епоху багатоголосся, коли зявляється лінійна нотація, яка називається київська квадратна. А з початку ХVII ст. в Україні поширюється європейська нотація та зєвропи приходить новий стиль який називається партесний, видатним майстром партесного співу був Микола Дилецький та Симеон Пекалицький. 
Першою церковною що дійшла до України були Біблія, Псалтир,та інші роботи батьків церкви.

Найпоширішими формами церковного співу були: 
1. Псалми - що складали основу стихир.

2. Стихира – це вірші з псалмів які вибрані до церковного співу.

3. Догмати («богородиці») – про ідею «воплощення» Бога.

4. Тропарі - це та строфа з стихири, в якій виражена тема богуслужіння або свята.

5. Акафасти – це вили чайні гімни Ісусу Христу, Ангелу, Миколі Чудотворцю.Єдиному акафістом який дійшов з VII ст. є Божій Матері.

6. Канон – це гімнічна поема, що складається з пісень, творцями кантів були Іоан Дамаскін, та Косма Маюмський. Перша пісня кант названа
Іфмос, вкінці кожного канта використовується катавасія. Ірмоси зідрані в богослужбову книгу що називається Ірмологіон. Першими примірником з прийняттям лінійної нотації став видатний в 1593 році у Львові Супральний Ірмологіон.

Основою православного богослужбового співу є система осмогласія яка основана на восьми наспівах, які почергово міняються щотижня. В XIII-XIV ст. в Українському фольклорі зявляються релігійні пісні які названі псалмами (створення і кінець світу, народження Ісуса Христа) котрі проіснували в творчості паловників, лірників, старців аж до початку XX ст.

Вважається що псалми були промыжною ланкою між билинами і думами.