Вища нервова діяльність у людини має рефлекторний характер у людини виробляються умовні рефлекси на різні сигнали зовнішнього світу та внутрішнього стану організму.
Вчення про дві сигнальні системи сформував І. П. Павлов досліджуючи ВНД людини і тварин.
Сигнальні системи два основні фізіологічні механізми діяльності головного мозку. Будь які зовнішні подразники зокрема і умовні що є сигналами безумовних рефлексів, утворюють первинну сигнальну систему, характерну для людини і тварини. У немовлят з перших днів життя виробляються різні умовні рефлекси, на положення тіла, вигляд матері, пляшечки для годування, час годування. Поступово їх стає дедалі більше дитина чує слова матері, вони поєднуються з певними процедурами годування, прогулянкою, купанням, тощо. На слова теж виробляються умовні рефлекси, у тварин також можна виробити умовні рефлекси на слова, наприклад собака виконує команди хазяїна. Коли у дитини збільшується запас слів, з них вона будує речення, слова втрачають своє вузьке значення в них вкладається значно ширший зміст, виникають поняття, та узагальненню підлягають слова що визначають предмет ай наші почуття так виникають абстрактні поняття і абстрактне мислення. Тільки людина властива високорозвинена свідомість і абстрактне мислення . На цьому етапі у людини виникає друга, сигнальна система в якій слово відіграє роль не просто умовного подразника, а дає можливість процесам узагальнення і абстрагування.
В залежності від переваження першої чи другої сигнальної системи люди поділяються на три типи:
1. художній (домінує перша сигнальна система, та образне мислення),
2. розумовий (це люди з перевагою другої системи, словесне мислення та здатність до абстрактного мислення),
3. середній тип в яких врівноважено діяльність двох сигнальних систем.
III 55% врівноваженість.
II 30% права (художники, музиканти).
I 15% ліва (математики, фізики).
Своїми працями з проблем вивчення психічної діяльності І. П. Павлов започаткував фізіологію вищої нервової діяльності, а також обґрунтував природу темпераменту.
Темперамент – це індивідуальна особливість людини що проявляється у збудливості і в рівно важливості швидкості, ритму та інтенсивності психічних процесів. І.П.Павлов виділив основні типи ВНД в онові поділу їх на типи він поклав три основні показники:
1. Силу процесів збудження та гальмування, 2. взаємну врівноваженість сили процесів збудження і гальмування, 3. рухливість процесів збудження і гальмування.
На підставі цих трьох властивостей І.П.Павлов виділив чотири основних типи ВНД:
1. Тип сильний але неврівноважений з переваженням збудливості над гальмуванням (нестримний тип).
2. Тип сильний врівноважений з великою рухливістю нервових процесів (живий тип).
3. Тип сильний врівноважений з малою рухливістю нервових процесів (спокійний тип).
4. Слабкий тип (швидко стомлюється).
І.П.Павлов вважав що основні типи ВНД збігаються з чотирма темпераментами перший тип: 1. Холерик, 2. Сангвінік, 3. Флегматик, 4.меланхолік.
| 
